В загальному демократію слід розуміти як політичну форму правління в державі, що здійснюється народом або безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано за допомогою обраних представники (представницька демократія). Аналіз іноземної літератури дав можливість узагальнити ознаки демократії. Проте вказано, що вони мають виключно формальний характер. Саме якість цих інститутів відображає реальність демократі.
Проаналізовано глобальне громадянське суспільство як феномен сучасного світу та визначено перспективи його розвитку. Глобальне громадянське суспільство могло б стати новою моделлю розвитку, яка дала б змогу кардинально збільшити інвестування в людський потенціал і убезпечення соціального середовища зі зменшенням участі в цьому держави та залученням нових акторів; воно є бажаною формою всесвітньої асоціації людей, народів, транснаціональних спільнот.
Метою статті є оцінити ефективність політики ЄС щодо зміцнення якості демократії у державах-членах. Методи дослідження спрямовані на доведення гіпотези про зниження впливу (ініціатив, контролю тощо) інституцій ЄС за поглибленням демократичної модернізації, що має наслідком розбіжності з дискусійних питань між «молодими» демократіями ЄС (на прикладі держав Балтії) та ліберально-демократичним курсом ЄС. Дослідження опирається на методології неоінституціоналізму, ціннісного підходу та політичної компаративістики.
У статті на основі теоретичних концепцій А. Грамші та Т. Парсонса визначено філософсько-правові засади моделі громадянського суспільства. У ХХ ст. було зроблено певні спроби щодо розроблення теорії громадянського суспільства на закладеному фундаменті. Насамперед слід відзначити таких знаних вчених, як А. Грамш та Т. Парсонс, які перебували під впливом вчення Г. Гегеля й водночас внесли корективи до його теорії, зіставляючи громадянське суспільство та економіку, громадянське суспільство та державу.
Досліджено проблемні моменти впровадження міжнародно-правових приписів у систему реалізації національної державної освітньої політики. Проаналізовано окремі нормативно-правові акти, що становлять основу міжнародних та європейських стандартів з метою їх імплементації в українське законодавство, зокрема в аспекті децентралізації публічної влади на місцях. Обґрунтовано необхідність відповідності змісту національного законодавства міжнародно-правовим стандартам у сфері демократизації місцевого врядування.
Проаналізовано природу юридичного конфлікту, теоретичну і праксеологічну значущість наукового аналізу соціальних конфліктів і суперечностей. Висвітлено дослідження ролі об’єктивних і суб’єктивних факторів, що їх спричиняють, зокрема в Україні, визначено зумовлену наявність в її просторі потенційно конфліктогенних проблем – політичних, правових, соціальних, економічних, культурних, мовних, кон- фесійних тощо..
У статті аналізується суть виборчих цензів як однієї із складових загального виборчого права. Автори взяли за основу типологію виборчих цензів, яка передбачає їхній поділ на 3 основні групи: технічні, охоронні та дискримінаційні. Здійснено детальний аналіз виборчих цензів, які входять до кожної з трьох груп.
Розглянуто основні елементи системи стримувань та противаг – одного з індикаторів демократичного розвитку держави. Зважаючи на особливості сучасних політичних перетворень у світі, закцентовано на нових підходах до розуміння системи стримувань і противаг у політичному сенсі. На основі аналізу політичної практики демократичних держав показано основні риси елементів системи стримувань та противаг. Зважаючи на це, висвітлено основні параметри функціонування системи та описані проблеми, які можуть виникнути у разі функціонування кожного окремого елемента.
Розглянуто особливості системи стримувань і противаг як одного із атрибутів демократичного розвитку. Наголошено на нових підходах до розуміння системи стримувань і противаг у політичному контексті, враховуючи особливості сучасних політичних трансформацій, що наявні у світі. На основі аналізу політичної практики демократичних держав виокремлено основні риси системи та доведено, що вона є багатовимірним інститутом. Відповідно до цього, виокремлено головні виміри функціонування системи стримувань і противаг та описано проблеми, які можуть виникати на кожному з цих рівнів.
Досліджено поняття правових цінностей громадянського суспільства та їх зв’язок
із правосвідомістю громадян та процесами демократичної трансформації. Охарактеризовано такі основні правові цінності, як свобода, рівність, справедливість, приватна
власність, охорона прав та свобод людини і громадянина. Проаналізовано необхідність
існування чітко розробленої та науково обґрунтованої демократичної ідеології як
фундаменту для подальшого розвитку правових цінностей громадянського суспільства
в Україні.