Проаналізовано медіацію як альтернативний спосіб вирішення спорів у господарському судочинстві. Проаналізовано різні погляди науковців на визначення медіації та
правовий статус медіатора. З’ясовано проблеми правового забезпечення в Україні цієї позасудової процедури врегулювання господарських спорів та з урахуванням зарубіжного досвіду обґрунтовано шляхи їх подолання.
Досліджено правову природу медіації як альтернативного способу вирішення спорів. Виокремлено перспективи застосування медіації під час вирішення саме сімейно-правових спорів. Автори дають визначення сімейно-правового спору, виокремлюють його особливості. Зазначено, що процедура медіації стає популярнішою й використовується між суб’єктами галузевих правовідносин, тому, власне, й необхідно встановити теоретико-правову природу нового для українського законодавства інституту медіації
Розкрито зміст альтернативного вирішення спорів, подано характеристику процедур примирення, показано їх місце в системі альтернативних способів і визначено, за яких обставин і з якою метою адміністративний суд може ініціювати проведення медіації та брати в ній участь.