Дослідження архітектурно просторового планування укріплених міст є частиною міждисциплінарного дослідження історично - містобудівного, культурно - соціального та економіко-природнього характеру розвитку південного регіону сучасної України. Мистецтво фортифікації упродовж 16-19 століть було важливим чинником впливу на розвиток міст, їх розміри та архітектурний вираз, соціальний та культурний склад території, символізували міліарну та політичну міць країни. Більшість міст північно-західного узбережжя Чорного моря за соціально-економічних та політичних обставин мали лінії фортифікаційних укріплень побудовані у різні часи та за різними фортифікаційними традиціями. У якостях фортифікаційних укріплень проявилась напрямок функціонування поселення як потужних портів або торгівельних площ з використання розгалуженої системи підпорядкування оточуючої території та середмість. Дослідження охопило 11 міст, які мали фортифікації у продовж 17 століття. Було систематизовано історіографічні та описові документи щодо фортифікацій, зведено у табличну форму, проведено пошук спільних рис та алгоритмів утворення міського простору, порівняно з іншими відомими османськими містами того ж періоду. Отримані архітектурно-просторові моделі фортифікаційних укріплень об’єднуються у загальну мережу фортифікацій з тотожною організацією та підпорядкуванням міського простору за зразком державного рівня Османської Імперії, поділяються на другорядні та підпорядковані зв’язки. В залежності від природно-економічних чинників було виділено 4 типи фортифікаційних просторових зв’язків( брамовий, дзеркальний, ланцюговий та комбінований), обрані об’єкти мають спільні історичні та просторові характеристики (початок формування фортифікацій від літовського та генуєзьського періодів, татарська та ногайська перебудова, османська модернізація, період занепаду). Просторова єдність розвитку укріплених міст північно-західного узбережжя Чорного моря та їхні спільні архітектурно-просторові риси уможливлюють реконструкцію об’ємного вигляду тих містечок, які мають обмежену джерельну базу. Також актуалізує питання перегляду містобудівного руху та характеру організації фортифікаційних споруд у період володарювання Османської Імперії 17 та18 століття
Bevz M., Frolova Y., 2017. Notes to the identification of the fortification systems in the cities of the southern Ukraine of 17th – 18th centuries. Current issues in research, conservation and restoration of historic fortifications, №9,, pp. 342–347.
Fedakar, C., 2015. Osmanlı-Rus Harplerinde Kılburun, Özi Nehri ve Hocabey Muharebeleri.. Karadeniz Araştırmaları, Issue 2, pp. 119–136.
Finkel, Caroline and Victor Ostapchuk, 2005. Outpost of Empire: An Appraisal of Ottoman Building Registers as Sources for the Archeology and Construction History of the Black Sea Fortress of Özi. In Muqarnas: An Annual on the Visual Culture of the Islamic World, XXII, pp. 150–188.
Freely, J., 2011. A History of Ottoman Architecture. s.l.:WIT. Gabor, A., n.d. Ottoman artillery and Europian military technology in 15th and 17th century. AOH, Issue 47, pp. 15–48.
Greenhalgh, M., 2002. French Military Reconnaissance in the Ottoman Empire during the 18th and 19th Centuries as a Source for Our Knowledge of Ancient Monuments. The Journal of Military History, 66(2), pp. 359–388.
Khodarkovsky, M., 2002. Russia’s Steppe Frontier: The Making of Colonial Empire, 1300 - 1800. s.l.:Bloomington Indiana University Press.
King, C., 2004. The Black Sea: A History. s.l.:Oxford University Press.
Nicolle, D., 2010. Ottoman Fortifications 1300-1710. Oxford: Osprey Publishin.
Ostapchuk V., Bilyayeva S., 2009. The Ottoman Northen Black Sea Frontier at Akkerman Fortress: The View from a Historical and Archaeological Project. Proceedings of the British Academy, Issue 156, pp. 137–170.
Pepper, S., 2000. City Walls: The Urban Enceinte in Global Perspective. In: Ottoman military architecture in the early gunpowder era: A reassessment.. s.l.:s.n., pp. 283–316.
Woodhead, C., 2012. The Ottoman World. Rotledge ed. s.l.: London.
Brunov Y`.Y`., Vlasyuk, Kaplun, Ky`pary`sova, Maksy`mov, Chy`nyakov, 1956. Y`story`ya russkoj arxy`tekturы. Moskva
Sapozhny`kov, I., 2017. Konecz эpoxy` krepostej v severo-zapadnom Pry`chernomor`e. Scriptorium nostrum, 7(1), pp. 158–195.
Sen`, D., 2018. Krыmskoe xanstvo v konce XVII – nachale XVIII veka: vneshnyaya y` vnut-rennyaya poly`ty`ka v uslovy`yax novыx y`story`chesky`x “vыzovov». Y`zvesty`ya Vuzov, Issue 2, pp. 88–95.
Sereda, A., 2009. Sy`ly`sterensko-Ochakovsky`j eyalyat prez 18 - n na 20v.: Admy`ny`straty`vno - tery`tory`alno ustrojstvo, sely`shha y` naseleny`e a Severozapadnogo Pry`chernomory`e. Sofy`ya: Dy`o My`ra.
Ty`mofy`enko, V., 1986. Formy`rovany`e gradostroy`tel`noj kul`turы Yuga Ukray`nы. Ky`ev: NY`Y`NTY`.
Ty`mofiyenko, V., 1996. Rozplanuval`ni sy`stemy` pivdenny`x mist za ar-xivny`my` al`bomamy` kincya XVIII st.. Ukrayinoznavstvo, Issue 3, p. 130–155.
Chebotarenko, G., 1989. Krepost` na Dnestre. s.l.:
Shkvary`kov, V., 1954. Ocherk y`story`y` plany`rovany`ya y` zastrojky` russky`x gorodov. Moskva:
Yakovlev, V., 1931. Эvolyucy`ya dolgovremennoj forty`fy`kacy`y`.. Moskva: