фотографія

Метою статті є критичне дослідження аргументів Роджера Скрутона щодо неможливості визнання фотографії мистецтвом через її механічний характер. Філософ стверджує, що фотографія є лише репродукцією реальності, яка не містить творчої інтенціональності, характерної для традиційних мистецьких форм, як-от живопис чи театр. У роботі здійснено аналіз поглядів дослідника у контексті сучасних філософських дискусій про природу мистецтва та фотографії. Методологія дослідження передбачає порівняльний аналіз ідей Р. Скрутона, а також філософів Стенлі Кавела, Кендала Волтона і Жана Бодріяра.

У статті вказано на те, що в сучасних умовах у системі жанрів зображальної журналістики характеристики та визначення окремих жанрів стають надто розмитими та нечіткими. Теоретики та практики фотожурналістики дають свої, іноді нічим не обґрунтовані, дефініції жанрам, тим самим ще більше дезорієнтовуючи тих, хто береться за освоєння теорії фотосправи. Закцентовано на тому, що в публікаціях про суть та призначення жанрів по-різному трактують навіть давно усталені жанри, зокрема й такі, як фоторепортаж. Цим терміном називають і сам жанр, і спосіб знімання, і окремий інформаційний знімок.