соціалізація.

Проведено глибинний аналіз теоретичних засад, що передують процесу організації комунікативних просторів у межах дитячого освітньо-реабілітаційного центру соціальної адаптації – закладу, метою діяльності якого є створення оптимальних умов для посиленої соціалізації дітей з особливими психологічними потребами (зокрема дітей, що страждають аутизмом, синдромом Дауна та посттравматичним стресовим розладом) і їх подальшої інтеграції в суспільство. У дослідженні проведено дефініцію ознак дитячого комунікативного простору та визначено значущість просторової композиції в процесі соціалізації дітей.

Розглядаються приклади проектування закладів для бездомних в зарубіжній практиці. Зарубіжний досвід співставляються з результатами власних соціологічних досліджень бездомних в Україні. Категорія бездомних – це невідємна складова населення будь-якої країни, яка завжди  була присутня в різних типах суспільства, незалежно від рівня його заможності і соціальної формації. Для вирішення проблеми бездомності пропонується соціально-типологічна схема впровадження для бездомних різних типів житла на основі його інтеграції з виробничими і навчальними функціями.