ПОДІБНІСТЬ ГРАМАТИКИ АРХІТЕКТУРНОГО ПРОСТОРУ В КАНОНІЧНИХ ІКОНАХ ТА АРХІТЕКТУРИ ДЕКОНСТРУКТИВІЗМУ

У статті розглянуто граматику архітектурного простору в іконі (зображення тривимірного простору у двовимірному) та граматику архітектури деконструктивізму (зображення n-вимірного простору у тривимірному), де за спільну основу взято закономірність морфогенезу: зображення у меншому m-вимірному просторі, більшого n-вимірного простору. Розкривається граматика базової перцептивної перспективи в іконі. Перцептивна перспектива підпорядкована суб’єктивному чиннику (дає змогу вільно застосовувати знання про об’єкт) так як і в деконструктивізмі, де механічний монтаж частин породжений естетикою і семантикою суб’єктивізму. Викривленість архітектурного простору в іконі зумовлена психологією сприйняття плановості людиною, а саме, ближні простори людина бачить за законами зворотної перспективи  (від’ємна  кривина).  Середній  план  є  сферичним,  так  звана  опукла  перспектива,  а  задній  план  –  лінійна перспектива  (додатна  кривина).  Максимальна  художня  виразність,  на  яку  працює  граматика  побудови  простору  в деконструктивізмі породжує гру змістами: намагання знайти амбівалентність, визнання конкурентних інтерпретацій, тим часом як граматика архітектурного простору в іконі втілює духовний досвід у пізнанні метафізичного світу. Визначено, що однаковими методами побудови архітектурного простору ікони і архітектури деконструктивізму є: 1) розсіяна, децентралізована перспектива зображення, звідси фрагментарність і розкриття неглибоких просторів;  2) подача форми з різних поглядів; 3) прийняття геометричних протиріч (ікона) і нереальність форм (деконструктивізм); 4)  прийняття  джакстапозиції,  суперпозиції  і  дисперсного  багатошарового  простору;  5)  прийняття  недомовленості (можливість сприйняття форми і в аксонометрії, й в зворотній або лінійній перспективі).  Виявлено  подібність  мети  побудови  простору  в  іконі,  як  і  в  деконструктивізмі  –  розкрити  приховані  змісти, сутності, досягнути якості метафізичності форм. Відмінність у трактуванні реальності: архітектурні форми в іконі виражають  онтологію  реальності  (втілення  синтезу  чуттєвого  досвіду  фізіологічного  простору  людини  і  духовного досвіду  у  спогляданні-пізнанні),  водночас архітектура  деконструктивізму  це  експеримент  з реальністю  (викривлення), механістична естетика насильної руйнації, порушеної досконалості, спричинена підвищенною чуттєвістю до проблем у відношенні  «людина  –  сучасний  цивілізаційний  світ».  Ікона  акцентує  увагу  на  метаморфології  (всебічне  розкриття чуттєвого  і  духовного  досвіду  сприйняття  існуючої  реальності,  складний  синтаксис  форм  і  простору),  а деконструктивізм – на новому морфогенезі й концепції рівнозначності форми і простору.