Виникнення комплексних проектно-будівельних виробництв стало наслідком розвитку галузі і спричинило великий попит на експертів у різних сферах цивільного будівництва. Одним із перших інженерів у Львові, що спробували всебічно підійти до надання архітектурно-будівельних послуг був Іван Левинський, який завдяки грамотно організованій командній роботі, отримав великий успіх і заслужив широке визнання. Якщо проаналізувати архітектуру міста на межі ХІХ і ХХ століть, можна побачити яку велику кількість громадських та житлових будинків було зведено, а часто й спроектовано підприємством Івана Левинського. У сьогоднішній Україні про нього написано багато публікацій, а проведені дослідження виявляють насамперед непересічні обдарування цього чоловіка.
Кар’єра І. Левинського - підприємця почалася в 1880 році, після успішного закінчення Технічної Академії, коли він отримав замовлення підготувати до будівництва територію Кастелівки. Там, на сучасній вулиці Генерала Чупринки, 58, І. Левинський створив магазин із будівельними матеріалами. Поступово він перейшов до виготовлення та продажу власної продукції. З роками маленька фабрика перетворилася на гігантський консорціум, який складався з численних компаній. В часи найбільшого розквіту тут працювало близько 1000 робітників. Фірма Левинського проектувала, будувала, провадила будівельний нагляд, виготовляла цеглу, кераміку, гіпс, бетон, штучний камінь, кольорове скло та багато інших будівельних виробів.
Іван Левинський був шанованим меценатом, постійним членом культурних та технічних товариств - Політехнічного Товариства, Товариства Робітників та Промисловців, а також активним учасником українського суспільного життя – дійсним членом Товариства “Просвіта". Він сприяв створенню фахових шкіл і організації перших промислових виставок у Львові у 1892 та 1894 роках. Плідну практичну діяльність І.Левинському вдалося поєднувати з викладанням у Львівській Політехніці аж до 1919 р., коли він був висланий зі Львова, а потім звільнений з роботи. Це, ймовірно, прискорило його смерть і призвело до банкрутства його велике підприємство, початково знищене під час Першої світової війни. Іван Левинський теж є широко відомий як творець українського модерну в архітектурі.
У свій розквіт (1903–1913 рр.) корпорація І.Левинського була монополістом на ринку будівництва у Львові. Тут могли працювати одночасно із сотнею замовлень, здійснюючи будівництво таких величезних об’єктів як залізничний вокзал чи Галицька ощадна каса. Роки процвітання корпорації Левинського співпали з розвитком сецесії у Львові, а сам І.Левинський вважається головним архітектором цього стилю. Він заслужив це звання, по-перше, як виробник численних декоративних елементів, які можна побачити сьогодні на фасадах та в інтер’єрах львівських кам’яниць. По-друге, неможливо переоцінити значення фірми Івана Левинського в якості осередку підготовки молодих кадрів.
O. Noha. 2009. Ivan Levynsʹkyy arkhitektor, pidpryyemetsʹ, metsenat. Lʹviv: "Tsentr Yevropy". p. 10.
I. Żuk. 1991. Architekci secesyjnego Lwowa. Wrocław-Warszawa-Kraków: Ossolineum. p. 181-183.
I. Zhuk. 2010. Lʹviv Levynsʹkoho: misto i budivnychyy. Kyyiv: "Hrani-T". p. 102, 88.
I. Melʹnyk. 2008. Lʹvivsʹki vulytsi i kamʺyanytsi, mury, zakamarky, peredmistya ta inshi osoblyvosti korolivsʹkoho stolychnoho mista Halychyny. Lʹviv: "Tsentr Yevropy". p. 325.
The National Archives of the Lviv Province (DALO) fond 2, description 1, case 123.
The National Archives of the Lviv Province (DALO) fond 2, description 1, case 124.
Lemko, Volodymyr Mykhalyk, Heorhiy Behlyarov. 2009. 1243 vulytsi Lʹvova 1939-2009. Lʹviv: "Apriori". р. 215.
The National Archives of the Lviv Province (DALO) fond 2, description 1, case 126.
The National Archives of the Lviv Province (DALO) fond 2, description 1, case 128.
The National Archives of the Lviv Province (DALO) fond 2, description 1, case 125.
The National Archives of the Lviv Province (DALO), fond 2, description 2, case 2253 (1 Doncowa Street), case 2255 (3 Doncowa Street).
Dorosh, 1992. Talant halytsʹkoho keramista. "Prosvita", Hrudenʹ.
J. Lewicki. 2005. Między tradycją a nowoczesnością. Warszawa: Towarzystwo Opieki nad Zabytkami. Neriton. p. 256.
F. Mączyński, 1908. Najnowszy Lwów. "Architekt", year 9, bull. 9, p. 95.