Дії, що сьогодні вживаються стосовно пам'яткових ансамблів і комплексів свідчать про відсутність цілісного сприйняття історико-культурного середовища в якості об'єкта охорони та використання. Важливою проблемою у сфері збереження архітектурної культурної спадщини постає фокусування безпосередньо на об’єкті і нівелювання його оточуючого середовища. Зміст і суть пам'ятки невідривно пов’язані не лише з її матеріальною структурою, але й з оточенням. Історично сформоване природно-ландшафтне чи міське середовище виявляє її історико-культурну сутність, широко розкриває зміст, збагачує образно-художні якості.
Багато характеристик культурних ландшафтів можуть бути використані в сучасному туризмі, зокрема у формі музею під відкритим небом. Використання їх в якості ключового чи вторинного елементу експозиції розширить потенціал пам’яткових комплексів. Музеї під відкритим небом включають численні об’єкти разом з оточенням, і всі вони є важливими елементами історичного середовища. Музеєфікація пам’яток в контексті створення музеїв під відкритим небом означає музеєфікацію всього комплексу, включно з ландшафтом та середовищем.
Саме у музеях під відкритим небом культурні ландшафти різного типу – угіддя садиб і резиденцій, парки палацових ансамблів, широкі території монастирських комплексів, промислові ландшафти, меморіальні пам’ятні місця, археологічні комплекси тощо – можуть стати об'єктом охорони і показу.
Збереження всього історико-культурного комплексу буде ефективним тільки тоді, коли розуміння об'єкта охорони буде розширено до меж культурного ландшафту, включаючи всі його цінні елементи. Оптимальним шляхом реалізації цієї концепції є включення культурних ландшафтів в експозицію музеїв під відкритим небом як невід’ємного, активного і живого елемента експозиції.
Brych, M. T., 2019. Peculiarities of memorial open-air museums space formation. Space & Form, 37, p. 147-156). DOI:10.21005/pif.2019.37.D-01
https://doi.org/10.21005/pif.2019.37.D-01
UNESCO, 1999. Operational Guidelines for the Implementation of the World Heritage Convention. WHC-99/2 [online]
World Heritage Centre. Available at: <https://whc.unesco.org/archive/opguide99.pdf> [Accessed: 17 August 2020]
Viedienin, Yu. A., 2004. Estate landscape as a type of cultural heritage. In: Yu. Viedienin, М.Kuleshova, ed. Kulturnyi landshaft kak obiekt nasledyia, s. 164-185.
Viedienin, Yu. A. and Kuleshova, М. Ye., 2004. Cultural landscapes as a category of heritage. In: Yu.Viedienin,
М.Kuleshova, ed. Kulturnyi landshaft kak obiekt nasledyia, s. 13-36.
Kurianova, Т. S., 2015. The cultural landscape: from study to practice. Etnografiia Altaia i Sopredelnykh Territorii, 9,s. 285-289.
Onufriienko, G. F, 2004. Organizational and legal aspects of the protection of cultural landscapes in Poland. In: Yu. Viedienin, М. Kuleshova, ed. Kulturnyi landshaft kak obiekt nasledyia, s. 588-597.
Sevan, О. G. ed., 1994. Historic towns and villages in the process of urbanization. International research project "CulturalDevelopment in Europe and Regional Architecture". Моskva: w.p.
Shmatkiv, А. S. and Arsenieva, О. І., 2005. Cultural landscape as a resource for the development of regulated tourism:modern ideas and approaches to typology. Stalyi rozvytok turyzmu: napriamy, tendentsii, tekhnolohii, s. 15-25.