До питання забезпечення безпеки свідків у кримінальному провадженні

Анотація. Правовий статус свідка у кримінальному процесі передбачає наявність сукупності прав і обов’язків, котрі мають своїм обов’язком забезпечувати його співпрацю з органами правосуддя, задля досягнення завдань кримінального судочинства.

Заходи забезпечення безпеки осіб щодо свідків (фізичний захист, забезпечення конфіденційності, тощо) повинні стати гарантією надання свідчень без страху за своє життя чи життя своїх близьких, а також запобігання можливому тиску чи фізичній розправі з боку злочинців чи інших зацікавлених осіб. 

Відтак, за результатами дослідження встановлено, що такі заходи являють собою здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя і здоров’я, житла, а також майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.

У статті зазначено, що механізми для забезпечення безпеки учасників кримінального провадження в Україні, не створюють значного розходження з європейськими стандартами в цій галузі. Однак, сучасна ситуація також не дозволяє говорити про їх повну відповідність. 

Окреслено, що Закон № 3782-XII, визначаючи підстави для застосування заходів безпеки, використовує оціночні категорії, з якими пов’язана правомірність їхнього застосування і відповідно дотримання процесуальної форми.

Згідно з ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону, заходи безпеки для осіб, в тому числі свідків, приймаються на основі даних, що вказують на реальну загрозу їхньому життю, здоров’ю, житлу або майну. У цьому контексті з’ясовано, що невірна оцінка слідчим, прокурором чи суддею факту наявності реальної загрози може мати наслідком помилкового прийняття, скасування чи необґрунтованої відмови в застосуванні заходів безпеки.

Ураховуючи зазначене та  ситуацію сьогодення, на шляху до євроінтеграції,  з огляду на важливість реалізації заходів забезпечення безпеки осіб, які беруть  участь  в кримінальному судочинстві, автори стверджують, що нагальним є питання удосконалення  вже  існуючого  механізму  по  забезпеченню безпеки, та  впровадження  позитивного  міжнародного досвіду в національне законодавство України, зокрема, створення дієвих правових інструментів задля свідків воєнних та інших міжнародних злочинів.