естетика

Метою статті є критичне дослідження аргументів Роджера Скрутона щодо неможливості визнання фотографії мистецтвом через її механічний характер. Філософ стверджує, що фотографія є лише репродукцією реальності, яка не містить творчої інтенціональності, характерної для традиційних мистецьких форм, як-от живопис чи театр. У роботі здійснено аналіз поглядів дослідника у контексті сучасних філософських дискусій про природу мистецтва та фотографії. Методологія дослідження передбачає порівняльний аналіз ідей Р. Скрутона, а також філософів Стенлі Кавела, Кендала Волтона і Жана Бодріяра.

Розглядається зміст та основна проблематика колективної монографії “Філософія Романа Інґардена і сучасність” за редакцією Дмитра Шевчука, в якій публікуються матеріали однойменної Міжнародної конференції (Луцьк, 8 жовтня 2020 року). У монографії аналізуються погляди відомого польського філософа, а також ті фундаментальні проблеми, якими він переймався, а це проблеми онтології, епістемології, антропології, аксіології, філософії літератури. Можна вважати, що авторам монографії вдалося досягнути мети: окреслено значення здобутку Р.

Передумови виникнення сучасних критеріїв у естетиці по відношенню до архітектури на тлі кризи у мистецтві в першій половині ХХ століття. Категорії «краси» та «корисності» в архітектури, як  місці синтезу мистецтва та інженерних наук. Дефініція «традиційної», «академічної» та «сучасної» архітектури

Розглянуто актуальну проблему повернення сучасної архітектури у сферу мистецтва, символом котрого вибрано «божественний град». Проаналізовано історичний розвиток естетичних понять «краси» і «гармонії» у філософії та мистецтві ХІХ–ХХ ст. Показано зв’язок між філософським, мистецьким й архітектурним змістом цих понять. Розглянуто зміни і перетворення «краси» і «гармонії» у контексті тріади Вітрувія. Їхні трансформації та метаморфози розглянуто на тлі протистояння провідних мистецьких і архітектурних напрямів і стилів – романтизму і класицизму, модернізму і постмодернізму.