Анотація. За двадцять вісім років своєї діяльності Конституційний Суд України викликав чимало критики з боку влади та суспільства, багато в чому через недосконалість законодавства, яке регулює його діяльність. Тому зміни в організації роботи цієї поважної інституції сьогодні є надзвичайно актуальними і з нетерпінням очікуються експертами, політиками та громадськістю. Відповідно до статті 147 Конституції України питання про відповідність законів вирішує Конституційний Суд України. України та у випадках, передбачених цією Конституцією, іншими актами з Конституцією України, надає офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. ст. 1 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність законів України та у передбачених випадках Конституцією України, іншими актами з Конституцією України, офіційно тлумачить Конституцію України та здійснює інші повноваження відповідно до Конституції України.
Доведено, що щодо України можна сказати, що за певними параметрами вона є. Але навряд чи маса конституційної свідомості громадян, населення в цілому, його прошарків і, головне, конституційний лад як процес і стан реалізації конституційних норм досягли високих зразків конституціоналізму. на шляху до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки основним планом Стратегії розвитку конституційного судочинства є визначення пріоритетів удосконалення конституційно-правового регулювання, насамперед у питання добору суддів Конституційного Суду України, забезпечення їх доброчесності, професійної компетентності та політичної переваги. прозорі підстави та ефективні механізми притягнення суддів до відповідальності, забезпечення прийняття Конституційним Судом України обґрунтованих рішень і висновків, які базуються на принципах верховенства, пріоритету прав і свобод людини, цінностях і засадах, визначених Конституцією України. Україна.
Основними проблемами, які визначають необхідність удосконалення діяльності Конституційного Суду України, є:
- поява механізму підтвердження доброчесності суддів Конституційного Суду України, що унеможливлює несумлінну поведінку, не- дотримання стандартів професійної етики, толерантність до корупції;
- недосконалість процедур конкурсного відбору кандидатів на посади. судді Конституційного Суду України;
– функціональна недосконалість системи конституційного судочинства;
- має належні механізми притягнення суддів Конституційного Суду України до дисциплінарної відповідальності;
– демонструє механізми контролю за дотриманням судами Конституційного Суду України антикорупційних обмежень і заборон;
– недостатня комунікаційна політика Конституційного Суду України;
- недостатній рівень довіри суспільства до органу конституційної юрисдикції в Україні.
Трансформації конституційного регулювання після здобуття Україною незалежності змінили парадигму конституційного праворозуміння. В її основу покладено ідею про те, що конституційне регулювання має забезпечувати збільшення права над державою. Не можна ототожнювати право як об’єктивно існуючу субстанцію з законом, який у свою чергу може лише відображати суб’єктивність волі державної влади.
1. Скомороха В. Г. Вплив конституційної юстиції на розвиток українського конституціоналізму. Сучасний конституціоналізм і конституційне правосуддя: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, жовтень 2000 р. / За ред. С. В. Ківалова, М. П. Орзіха Одеса: Юридична література, 2001. С. 32-33.
2. Мурашин Г. О. Конституційні засади організації та діяльності Конституційного Суду України. Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України. том. 8. К., 1997. С. 38; Ладиченко В. В. Подільське самоврядування: теорія і практика. К.: Україна, 1998. С. 27; Кордун О. Повторення спеціалізованих органів конституційного контролю: світовий досвід і Україна. Людство і політика. 2001. № 2. С. 15-34.
3. Мурашин Г. О. Конституційні засади організації та діяльності Конституційного Суду України. Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України. том. 8. К., 1997. С. 38-46.
4. Ладиченко В. В. Подільське державне управління: теорія і практика. К.: Україна, 1998. С. 27-34.
5. Кордун О. К. Повторення спеціалізованих органів конституційного контролю: світовий досвід і Україна. Людство і політика. 2001. № 2. С. 15-23.
6. Штайнберхер X. Структурні елементи західноєвропейської конституційної юрисдикції. Сучасний німецький конституційний аналіз. К., 1994. С. 22-26.
7. Шаповал В. М. Проблеми розвитку конституційної юрисдикції в Україні // Вісник Конституційного Суду України. 1998. № 2. С. 45-46.
8. Гергелійник В. О. Конституційний Суд у системі контролюючих органів: теоретичні аспекти. Право України. 1999. № 5. С. 84-85.
9. Кельман М. С. Конституційний контроль як забезпечення конституції в національних правових системах континентального права: Автореф. дисертація Ph.D. Право науки К., 2001. С. 10-21.
10. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16.10.1996. Відомості Верховної Ради. 1996. № 49. ст. 272.
11. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного врахування положень гл. 2 ст. 158 та ст. 159 Конституції України (справа про внесення змін до Конституції України). Справа № 1-26/98 від 09.06.98. Вісник Конституційного Суду України. 1998. № 3. С. 26-30.
12. Конституція України, прийнята на сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № З0. ст. 141.
13. Гергелійник В. О. Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиції в Україні. Дис. кан. наук 12.00.02. К., 1999. С. 12-17.