ТЕАТРАЛЬНІ ВИСТАВИ В НЕТЕАТРАЛЬНИХ ПРОСТОРАХ (ЗА МОТИВАМИ ТРЬОХ ВИСТУПІВ ГУРАМА МАЦХОНАШВІЛІ)
Автор статті на початках висвітлює і аналізує стан театрального мистецтва наприкінці ХХ початку ХХІ століття в Грузії. Свій аналіз автор розпочинає від усвідомлення важливості театральної архітектури, яка на її погляд виражає “душу епохи” і яку можна вважати метафорою єдності суспільства і його держави. Автор наголошує, що у Грузії і 1990 роках, в період війн і інших впливів,молоді режисери працювали на “інтимних” майданчиках і мали набагато чутливішу та адекватнішу аудиторію і репертуар ніж академічні театри.